Опис сполуки
Що таке Бромантан
Бромантан (Bromantane, ADK-709) — атиповий психостимулятор і актопротектор: сполука, що підвищує фізичну й розумову працездатність у складних умовах, не виснажуючи ресурси організму.
Розроблений у 1980-х роках у НДІ фармакології АМН СРСР як засіб для збереження працездатності в умовах гіпоксії, високої температури та інтенсивних навантажень. Є синтетичним похідним адамантану — того самого структурного класу, що амантадин і мемантин. У Росії зареєстрований як лікарський засіб під назвою «Ладастен» для лікування неврастенії.
Механізм, який відрізняє його від усіх класичних стимуляторів. Бромантан не блокує транспортер дофаміну й не звʼязується з його рецепторами: IC₅₀ для транспорту дофаміну становить 3,56 мкМ проти 28,66 нМ у сиднокарбу — на два порядки слабше, і такі концентрації недосяжні за терапевтичних доз. Замість цього він вмикає власний синтез дофаміну de novo — через геномну активацію генів двох ключових ферментів: тирозингідроксилази (TH) і ДОФА-декарбоксилази (AADC).
Активація TH — епігенетична: одноразова доза дає 2–2,5-кратне підвищення експресії гена вже через 1,5–2 години, і відбувається це через деметилювання цитозину в промоторі. TH — лімітуючий фермент усього дофамінового шляху, тож її апрегуляція розширює пропускну здатність синтезу. Саме тому бромантан не виснажує запаси нейромедіатора, як це роблять стимулятори-вивільнювачі.
Епігенетичний профіль ширший за дофамін. Одноразова доза знижує гістондеацетилазу 1 (HDAC1) у стріатумі й гіпокампі та змінює ацетилювання гістонів H3 (Lys9) і H4 (Lys8). Протеомне картування (двовимірний електрофорез із мас-спектрометрією) виявило 13 білків зі зміненою експресією — серед них регулятор росту аксонів DPYSL2/CRMP2 і білок відповіді на гіпоксію HYOU1.
Нейротрофіка й пластичність. Бромантан підвищує експресію BDNF і NGF та активує мітоген-активовані кінази. У зрізах гіпокампа він модулює довготривалу потенціацію (LTP) — клітинний корелят навчання й памʼяті.
Анксіолітична складова має власну мішень. Скринінг експресії 588 генів показав, що бромантан пригнічує ген GABA-транспортера 3 (GAT3/slc6a11): менший захват ГАМК означає посилену гальмівну передачу. Звідси й рідкісне поєднання — стимуляція без тривоги.
Клінічні дані. У багатоцентровому дослідженні (50–100 мг/добу, 28 днів) позитивна оцінка за шкалою CGI-S досягла 76,0 %, за CGI-I — 90,8 %. Антиастенічний ефект зʼявлявся вже на 3-й день і зберігався через місяць після відміни. Окреме плацебо-контрольоване випробування підтвердило поєднання психостимулювальної та анксіолітичної дії. У здорових добровольців одноразові 100 мг покращували психофізіологічні показники у стані розумової втоми — без поведінкової токсичності, причому виразніше у стрес-лабільних осіб.
Ефект підлаштовується під людину. ЕЕГ-дослідження показало рідкісну властивість: напрям дії залежить від вихідного типу ЕЕГ. У людей зі стенічним типом бромантан працює переважно як психостимулятор, у людей з астенічним — як анксіолітик.
Без толерантності. За двомісячного курсу у щурів не розвивалась толерантність, не формувалась залежність і не спостерігали синдрому відміни — на відміну від класичних стимуляторів.
Зручна фармакокінетика. Пероральна біодоступність ≈42 %, початок дії через 1,5–2 год, період напіввиведення ≈11,2 год у людини, тривалість дії 8–12 год — що обґрунтовує однократний добовий прийом.
Напрями за межами стимуляції. Бромантан нормалізує субпопуляційну структуру Т-лімфоцитів (CD4+/CD8+) при хронічному стресі та знижує рівні IL-6 й IL-17. Канадська Algernon Pharmaceuticals репозиціонувала сполуку (код NP-160) як антифіброзний засіб: у доклінічній моделі неалкогольного стеатогепатиту вона дала статистично значуще зменшення площі фіброзу, перевершивши еталонні препарати. У 2025 році зʼявились дані про антипаркінсонічну активність на моделі 6-OHDA — тобто про нейропротекторний потенціал.
Бромантан входить до списку заборонених речовин WADA (розділ S6.A) — статус, який отримують лише сполуки з підтвердженим впливом на працездатність.
Використовується як дослідницька сполука для вивчення механізмів стресостійкості, дофамінергічної нейротрансмісії, епігенетичної регуляції експресії генів і когнітивних функцій.
