Опис сполуки
Що таке Бромантан
Бромантан (Bromantane, ADK-709) — атиповий стимулятор і актопротектор: сполука, що підвищує фізичну й розумову працездатність у складних умовах, не виснажуючи ресурси організму.
Розроблений у 1980-х роках у НДІ фармакології АМН СРСР як засіб для збереження працездатності в умовах гіпоксії, високої температури та інтенсивних навантажень. Є синтетичним похідним адамантану — того самого структурного класу, що амантадин і мемантин. У Росії був зареєстрований як лікарський засіб під назвою «Ладастен» для лікування неврастенії.
Бромантан практично не блокує транспортер дофаміну й не звʼязується з його рецепторами: IC₅₀ для транспорту дофаміну становить 3,56 мкМ (3560 нМ) проти 28,66 нМ у мезокарбу — на два порядки слабше, і такі концентрації недосяжні за терапевтичних доз; на транспорт серотоніну в тому ж дослідженні він не впливав. Замість цього він вмикає власний синтез дофаміну de novo — через геномну активацію генів двох ключових ферментів: тирозингідроксилази (TH) і ДОФА-декарбоксилази (AADC).
Активація TH — епігенетична: одноразове введення дає 2–2,5-кратне підвищення експресії гена в гіпоталамусі щура через 1,5–2 години, і відбувається це через деметилювання цитозину в промоторі. У вентральній тегментальній ділянці рівень мРНК TH зростає вже через 30 хвилин і сягає максимуму 220 % ще за годину. TH — лімітуючий фермент усього дофамінового шляху, тож її апрегуляція розширює пропускну здатність синтезу. Саме тому бромантан не виснажує запаси нейромедіатора.
Епігенетичний профіль ширший за дофамін. Одноразове введення 50 мг/кг знижує рівень гістондеацетилази 1 (HDAC1) у стріатумі й гіпокампі щура та змінює ацетилювання гістонів H3 (Lys9) і H4 (Lys8) у різних структурах мозку.
Нейротрофіка й пластичність. Бромантан підвищує експресію BDNF і NGF та активує мітоген-активовані кінази. У зрізах гіпокампа 10 мкМ переводять короткочасну потенціацію в довготривалу — клітинний корелят навчання й памʼяті.
Анксіолітична складова має власну мішень. Скринінг експресії 588 генів показав, що одноразове введення змінює активність 12 із них, а ген GABA-транспортера 3 (GAT3/slc6a11) автори називають однією з ключових мішеней: менший захват ГАМК означає посилену гальмівну передачу. Звідси й рідкісне поєднання — стимуляція без тривоги.
Клінічні дані. У багатоцентровому дослідженні на 728 пацієнтах (50–100 мг/добу, 28 днів) позитивна оцінка за шкалою CGI-S досягла 76,0 %, за CGI-I — 90,8 %. Антиастенічний ефект зʼявлявся вже в перші 1–3 дні і зберігався через місяць після відміни; побічні ефекти зафіксували у 3 % учасників, 0,8 % припинили участь через них. Дизайн був відкритим, без контрольної групи. Окреме плацебо-контрольоване випробування 2009 року підтвердило поєднання психостимулювальної та анксіолітичної дії. У здорових добровольців одноразові 100 мг покращували психофізіологічні показники у стані розумової втоми — без поведінкової токсичності, причому виразніше у стрес-лабільних осіб.
Ефект підлаштовується під людину. ЕЕГ-дослідження показало рідкісну властивість: напрям дії залежить від вихідного типу ЕЕГ. У людей зі стенічним типом бромантан працює переважно як психостимулятор, у людей з астенічним — як анксіолітик.
Напрями за межами стимуляції. Бромантан нормалізує субпопуляційну структуру Т-лімфоцитів (CD4+/CD8+) у моделі тривожно-депресивного стану та знижує рівні IL-6 й IL-17. Канадська Algernon Pharmaceuticals репозиціонувала сполуку (код NP-160) як антифіброзний засіб: у доклінічній моделі неалкогольного стеатогепатиту вона зменшила площу фіброзу на 59,9 % проти 54,1 % у ценікривірока. У 2025 році опубліковано дані про антипаркінсонічну активність на моделі 6-OHDA у мишей: у дозі 100 мг/кг рівень дофаміну був у 3,8 раза вищим, ніж у групі активного контролю.
Використовується як дослідницька сполука для вивчення механізмів стресостійкості, дофамінергічної нейротрансмісії, епігенетичної регуляції експресії генів і когнітивних функцій.
